Тема 6. ПРОЦЕСИ ВИРОБНИЦТВ БАЗОВИХ
ТЕХНОЛОГІЙ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ.
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

6.1. Стан та перспективи розвитку галузі
Наявність розвиненої хімічної промисловості, яка створює матеріальну основу функціонування економіки з високою ефективністю суспільного виробництва, є однією з провідних ознак науково-технічного та економічного розвитку держави. Із 33 галузей народного господарства, що входять до міжгалузевого балансу України, практично кожна є споживачем хімічної продукції. Зокрема, на 1000 грн виробленої продукції частка хімічних продуктів у грн. по галузях така: хімічна — 198,4; електроенергетична — 59,6; деревообробна — 56,2; охорона здоров’я, освіта, культура — 43,7; будівельних матеріалів — 40,0; нафтогазова — 36,5; кольорова металургія — 34,7; побутове обслуговування населення — 33,1; сільське господарство — 27,7.
Частка хімічної галузі в українському експорті складає близько 12,4 %, що є другою позицією після експорту чорної металургії. Найбільша питома вага в структурі експортних поставок належить мінеральним добривам (25 %), продукції неорганічної хімії (37 %) і продукції шинних заводів (8 %).
Головними секторами хімічної галузі є: основна хімія — виробництво мінеральних добрив та засобів захисту рослин розташоване на 10 підприємствах галузі; неорганічна хімія — виробництво соди та солі, брому, магнезіальнх продуктів — налічує 5 основних заводів; виробництво хімічних волокон розташоване на 6 підприємствах; виробництвом синтетичних смол та пластмас займаються близько 30 підприємств; лакофарбові матеріали випускають на 70 підприємствах; над виробництвом шин працюють 3 підприємства галузі; в секторі побутової хімії налічується близько 42 парфюмерно-косметчних фабрик та комбінатів. Усього в галузі діє більше 200 підприємств по всій території України, які випускають широкий асортимент хімічної продукції. Динаміку виробництва хімічної продукції відображено в табл. 6.1.

ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ [25]

Як свідчать наведені дані, динаміка розвитку товарного вироб­ництва в хімічній промисловості має тенденцію до уповільнення (особливо в 1995—2000 роках). Така ситуація була викликана низ­кою причин:

• значна частина товарної продукції реалізовувалася за натурообмінними схемами, що призводило до погіршення фінансового стану товаровиробників та зниження обсягів бюджетних відрахувань;
• хімічна продукція виготовлялася в умовах низького завантаження виробничих потужностей, яке на половині діючих підприємств не перевищувало 20—40 %, що спричиняє наднормові витрати енергоносіїв та матеріалів, неефективну експлуатацію основних виробничих фондів, нераціональне використання трудових ресурсів;
• асортиментне оновлення продукції здійснюється на існуючий технологічній базі за рахунок незначних технологічних нововведень;
• зношення основних виробничих фондів досягло 50 %, машин та обладнання — майже 70 %;
• вибуття морально та фізично зношеного обладнання не компенсується обсягами здійснюваних підприємствами капітальних витрат на впровадження нових технологій та обладнання, що привело до зниження коефіцієнта оновлюваності основнх виробничих фондів в галузі в 1999 році до 2,3 %;
• обмеженість власних інвестиційних ресурсів підприємств, які залишаються основним джерелом капітальних і фінансових вкладень, недостатнє залучення підприємствами кредитних ресурсів (особливо довгострокових) усіх рівнів унаслідок встановлення високих кредитних ставок, обмеженість прямих іноземних інвестицій.

З метою виведення галузі з критичного стану, стабілізації та поступового нарощування ефективності її діяльності Міністерством промислової політики України разом з Союзом хіміків України у 2001 році розроблена «Концепція розвитку хімічної промисловості України» з урахуванням реального стану, що склався у 1995—2000 роках та проблем, що виникли у процесі реформування галузі. Для її реалізації, виходячи з пріоритетів Програми «Україна — 2010», розроблені «Заходи по реалізації Концепції розвитку хімічної промисловості України», завдання яких — розкрити механізм та конкретизувати участь хімічних підприємств у вирішенні загальнодержавних та галузевих пріоритетів [24].
Головна мета Заходів полягає у створенні сучасного високоефективного хімічного комплексу на засадах енергозбереження, конкурентоспроможності та екологічної безпеки, як основи надійного забезпечення потреб промисловості в хімічній продукції і розвитку експортного потенціалу України.
Пріоритети розвитку хімічної промисловості в Заходах розподілені на три рівні: загальнодержавні, загальногалузеві та рівень підприємства.
Загальнодержавні пріоритети базуються на засадах структур­ної перебудови економіки України, Концепції промислової політики України, стратегічних пріоритетах розвитку економіки держави. Такими для хімічного комплексу є:

• Розвиток виробництва хімічної продукції для сільського господарства та переробних галузей АПК. Передбачає поліпшення забезпечення сільського господарства засобами інтенсифікації землеробства та тваринництва, зокрема необхідним асортиментом мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин, шинами усіх типорозмірів і гумотехнічними виробами для оснащення сільськогосподарської техніки, полімерними матеріалами, особливо трубами для газифікації села і фермерських господарств, таропакувальними матеріалами та полімерами сільськогосподарського призначення.
• Розширення асортименту та збільшення виробництва хімічної продукції і матеріалів соціальної спрямованості. Пріоритетний характер надається виробництвам, які розширюють сировинну базу легкої промисловості, проведення модернізації виробництв синтетичних миючих засобів, лакофарбових матеріалів, товарів побутової хімії з метою підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, освоєння випуску нових видів вітчизняних товарів широкого вжитку.
• Розвиток перспективних хімічних матеріалів для задоволення потреб високотехнологічних виробництв. Окрім збільшення загального обсягу виробництва базових видів синтетичних смол та пластмас передбачається поліпшення структури полімерів завдяки нарощенню виробництва прогресивних їх видів: поліпропілену, поліетилену низького тиску, компаундів різного при­значення. До пріоритетів цього напрямку віднесено також розвиток виробництв нових типорозмірів шин, прогресивних конструк­цій для автомобілебудування та гумотехнічних виробів розши­реного асортименту і підвищеної якості.
• Значне зниження енергоємності виробництва. При реалізації цього напрямку увага приділена тим виробництвам, які виз­начають рівень енергоспоживання всього хімічного комплексу. Це, перш за все, виробництва електролітічної каустичної соди, аміаку, метанолу, кальцинованої соди, сірки, сірчаної кислоти, двоокису титану, хімічних волокон, етилену.
• Залучення альтернативних джерел коксохімічної та відновлюваної сировини замість нафтопродуктів. Враховуючи дефіцит нафти в Україні, ця проблема для хімічної промисловості, як і для інших галузей, має стратегічний характер.